ТАРАБАНЧИК, КА,
Тарабанчик, ка, м.
1) Ум. отъ тарабан.
2) Барабанщикъ. В чистім полю тарабанчик б’є. Гол. І. 136.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 247.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ТАРАГУНИТИСЯ, НЮСЯ, НИШСЯ, →← ТАРАБАНИТИ, НЮ, НИШ,